Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 922/5468/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В. Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргиприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі господарського суду№922/5468/15 Харківської області за позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"дотовариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 46 484,86грн. не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про відшкодування шкоди 46484,86грн., заподіяної внаслідок ДТП (в порядку регресу).

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (судді Сіверін В.І., Терещенко О.І., Россолов В.В.) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТДВ "Міжнародна страхова компанія" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 30389,07грн. страхового відшкодування збитків, в частині стягнення 16095,79грн. страхового відшкодування відмовлено.

12.01.2016 Харківським апеляційним господарським судом винесено Окрему Ухвалу по справі на адресу керівника ТДВ "Міжнародна страхова компанія".

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог у розмірі 16095,79грн. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами не враховано формулу розрахунку страхового відшкодування, а також невірне визначення вартості відновлювального ремонту, який підтверджується актами виконаних робіт. Касатор звертає увагу на невірний розрахунок коефіцієнту фізичного зносу та наполягає на відшкодуванні в порядку регресу суми ПДВ, нарахованого на ремонтні роботи.

Електронною поштою 25.02.2016 на адресу Вищого господарського суду України надійшло повідомлення від АТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про підтримання касаційної скарги в повному обсязі та розгляд справи за відсутністю представника. Також на адресу Вищого господарського суду України надійшла 12.03.2016 заява від АТ "Страхова компанія "Українська страхова група" про розгляд справи за відсутністю представника.

У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Міжнародна страхова компанія" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає розрахунок суми відшкодування в порядку регресу правильним, а судові рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу відхилити, а судові рішення по справі №922/5468/15 залишити без змін.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2014 року в місті Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Тойота", державний НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Порше", державний НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, цивільна відповідальність власника транспортного засобу "Порше" застрахована за полісом №АС/5538939 у ТДВ "Міжнародна страхова компанія".

Майнові інтереси власника автомобіля "Тойота" ТОВ "Інте", державний НОМЕР_1 були застраховані ПАТ "СК"Українська страхова група" за договором добровільного страхування транспортного засобу №28-0199-01408/0199 від 21.11.2014, за яким позивач взяв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах страхової суми.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, що підтверджується довідкою ВДАІ №9478594 та постановою Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/1378/15-п від 29.01.2015, якою визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Характер та обсяг отриманих збитків в результаті ДТП позивач ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" підтверджував Актом огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектною відомістю) від 30.12.2014, ремонтною калькуляцією №ДККА-41938 від 09.02.2015 на суму 43533,50грн. з ПДВ.

ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" 20.02.2015 було складено страховий акт №ДККА-41938 і розрахунок страхового відшкодування в сумі 37533,50грн., які сплачені 26.02.2015 страхувальнику ТОВ "Ілта" платіжним дорученням №3883.

Також 18.03.2015 ПрАТ "СК"Українська страхова група" було складено страховий акт №ДККА-41938/1 на виплату страхового відшкодування в сумі 9951,36грн., які сплачені ТОВ "Ілта" платіжним дорученням №6202 від 27.03.2015.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля "Порше" державний НОМЕР_2, визнаного винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача ТДВ "Міжнародна страхова компанія".

ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулося до відповідача ТДВ "Міжнародна страхова компанія" з заявою №11/15001 від 22.04.2015 щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу, яка отримана відповідачем.

ТДВ "Міжнародна страхова компанія" не було здійснено виплати страхового відшкодування позивачу, що і стало підставою для звернення до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення 46484,86грн. в порядку регресу.

Відповідач заперечував проти стягнення розміру збитків в порядку регресу в загальній сумі 46484,86грн. на тій підставі, що звернувся до ХНДІСЕ ім. засл. проф. С.Бокаріуса з проханням провести автотоварознавче дослідження щодо визначення розміру збитку та відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження ХНДІСЕ №5738 від 09.07.2015 розмір збитку становить 37666,89грн.

Відповідач вважав, що оскільки страхове відшкодування сплачено платіжними дорученнями №3883 від 26.02.2015 в розмірі 37553,50грн. та платіжним дорученням №6202 від 27.03.2015 в розмірі 9951,36грн. позивачем на користь страхувальника - ТОВ "Ілта", а не на рахунок СТО, то відповідач має сплачувати страхове відшкодування без врахування ПДВ, що складає 31389,07 грн. Крім того, п. 2 полісу АС/5538939 від 17.04.2014 добровільного страхування транспортного засобу "Порше" встановлена франшиза в розмірі 1000,00 грн., у зв`язку з чим на підставі ст. 12 Закону України "Про страхування" сума страхового відшкодування повинна зменшуватися на розмір встановленої франшизи. У зв`язку з викладеним вважає, що з відповідача підлягає стягненню 30389,07 грн.

Вирішуючи справу по суті, суди керувались ст.979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Приписами ч.1 ст.25 Закону України "Про страхування", яка кореспондується із ст.990 ЦК України, встановлено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи те, що винна у ДТП особа має поліс страхування цивільно-правової відповідальності, то відповідно до ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, обов'язок відшкодувати шкоду замість винуватця у заподіянні такої шкоди несе страховик (відповідач) в межах встановлених лімітів відповідальності та в порядку Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно ст.93 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Суди попередніх інстанцій погодились з доводами відповідача, що надана позивачем в якості доказів витрат калькуляція №ДККА-41938 від 09.02.2015 не є належним доказом, не містить інформації щодо коефіцієнту зносу транспортного засобу, як те передбачає ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Порядок розрахунку витрат встановлено Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Постановою Кабінету Міністрів України №8 від 05.01.1998 "Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно яких розрахунок суми збитку повинен бути проведеним з урахуванням "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003.

На цих підставах суди виходили з того, що належним підтвердженням розміру збитків є висновок експерта, або спеціаліста - автотоварознавця. Однак, позивач таких доказів не надав.

Проте, відповідачем ТДВ "Міжнародна страхова компанія" до суду було надано висновок експертного товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту ім. проф. М.С. Бокаріуса №5738 від 09.07.2015, виконаного на замовлення відповідача, в якому зазначено, що величина вартості відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, пошкодженого у результаті ДТП 21.12.2014 автомобіля "Toyota" НОМЕР_1, складає 37666,89грн. Судами визнано, що вказаний висновок відповідає вимогам, що передбачені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Відтак, всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Також у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

При цьому, сам по собі висновок судової автотоварознавчої експертизи не є підставою для виникнення податкових зобов'язань, пов'язаних з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Зазначені зобов'язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу, або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи той факт, що відповідно до платіжного доручення №3883 від 26.02.2015 страхове відшкодування в розмірі 37533,50грн. та платіжного доручення №6202 від 27.03.2015 в розмірі 9951,36грн. було сплачено позивачем на користь страхувальника - ТОВ "Ілта", а не на рахунок СТО, дійшли висновку про те, що відповідач має сплачувати страхове відшкодування без урахування ПДВ.

На цих обставинах суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягають частковому задоволенню в сумі 30389,07грн., оскільки вказана сума підтверджена висновком експертного товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту ім. проф. М.С. Бокаріуса №5738 від 09.07.2015 та без ПДВ.

В частині стягнення з відповідача решти 16095,79грн. страхового відшкодування, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову.

Однак, з таким висновком не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України, оскільки судові рішення у даній справі прийняті без врахування правових позицій, висловлених Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14 у подібних правовідносинах.

Відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" також передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов. Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з частинами четвертою і вісімнадцятою статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Актом огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектною відомістю) від 30.12.2014, ремонтною калькуляцією №ДККА-41938 від 09.02.2015 встановлено вартість відновлювального ремонту в сумі 43533,50 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи ( а.с.142) міститься Акт виконаних робіт №АС-0000107 від 06.03.2015 ТОВ "Автосиметрія" на виконання відновлювального ремонту автомобіля "Тойота" державний НОМЕР_1 на суму 43533,50грн. з урахуванням ПДВ, які були сплачені ТОВ "Ілта" товариству "Автосиметрія" 29.04.2015 платіжним дорученням №8123.

Відтак, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Тойота" державний НОМЕР_1 становить 43533,50грн. з урахуванням ПДВ, яка була сплачена Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" двома платіжними дорученнями страхувальнику ТОВ "Ілта" в загальній сумі 47627,87грн., і в межах суми вартості відновлювального ремонту до страховика, який виплатив суму страхового відшкодування, перейшло право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Із матеріалів справи вбачається, що полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/5538939 ТДВ "Міжнародна страхова компанія" для автомобіля "Порше" державний НОМЕР_2 встановлена франшиза в розмірі 1000,00 грн.

Відтак, ТДВ "Міжнародна страхова компанія" повинен був сплатити на користь ПрАТ"Страхова компанія "Українська страхова група" 42533,50грн. з урахуванням франшизи в розмірі 1000,00грн., а судовими рішеннями судів попередніх інстанцій стягнуто 30389,07грн. страхового відшкодування збитків, помилково відмовлено у стягненні 12144,43грн. страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені з достатньою повнотою, однак, помилково не враховані правові позиції, викладені Верховним Судом України у Постанові від 15.04.2015 у справі №910/7163/14, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за доцільне не направляти справу на новий розгляд, а частково скасувати судові рішення і в скасованій частині прийняти нове рішення.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", оскільки судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, однак, помилково застосовані норми матеріального права і не враховано правову позицію Верховного Суду України.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно частково задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі №922/5468/15 і рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 12144,43 грн. та в скасованій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 12144,43грн.(дванадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 43 коп. страхового відшкодування збитків.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016р. у справі №922/5468/15 і рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2015 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 572,87грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати накази.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак